Двоє нас на межі - я і осінь...
Комментарий автора:
Двоє нас на межі - я і осінь...
Відлетіли лелеки уже,
Верби стиха сплітають у коси,
Свої віти, немов щось чуже.
Трави прагнуть піднятися в небо,
Але хмари повисли вгорі,
І вже літніх забав нам не треба,
Як дощів при осінній порі.
Почорніла стерня, почорніла,
Спориші заплелися до сну,
Яка осінь для мене ти мила,
Я люблю таку осінь рясну!
(с) Віталій Назарук
Комментарии
Комментариев нет